Врешті мене опубліковано в УФО…. радість значна, колись дуже хотів туди втрапити, тож тепер можу пити шампану, танцювати в ритуальних танцях біля вогнища й пускати рожеві бульки в рожевих окулярах в рожевий світ)))
Правда ложку дьогтю додали наплутавши номерацію номерів, бо номер то насправді 2(16), а на обкладинці лупанули 1(15).
Пишучи біобібліографічну статтю про Новосада Р. я натрапив на чудову книжку – Кривуцький І. “За полярним колом”. Так як видана вона 10 років тому, то в книгарнях я її вже не знайшов, але благо, що є нет і хтось хороший розпізнав її і виклав (ось тут вона є – http://www.ukrcenter.com). Звісно, стосовно авторського права це не надто гарно, але зважаючи на те, що в книгарнях її вже нема та й в бібліотеках в широкому доступі теж негусто, тож…
І я вчитався… В принципі можна було б прочитати Солженіцина і його “Архіпелаг Гулаг”, але нащо, якщо є свої автори. На разі пройшов по книжкових сторінках недалеко, просто паралельно з тим схотілося ще подивитися Єжи Гофмана “Україна. Становлення нації” і “Золотий вересень” (про окупацію Галичини в 1939-1941 рр. “визволителями”), але це читання справді корисне і якісне… Автор дуже гарно пише, без пафосу і зайвої патетики, чимось мені співзвучний з Хемінгуеєм. Можливо, після прочитання напишу грунтовний опис, бо така література є нашою соціально-історичною пам’яттю і її треба знати і пам’ятати, щоб не хлопати вухами в сучасності, а потім в майбутньому не розводити руками…
Гарно підмічені нюанси і суть передана, дуже класна реклама, хіба от брєжнівські брови мене трохи тривожать)))
Що це, депресія дизайнера чи просто збіг? Квітка хлорофіліпта з емоціями… два ока і писочок скривлений в смутку%)%)%)
