Що не зробили розробники, те роблять фани. Отакої))

Ось такі відео би в усіх школах України показувати:

Віднедавна я став щасливим користувачем Kindle 4, але от почитавши трохи книжок на ньому розкатав губу і схотів подоставляти туди словників, щоби не бігати за невідомими словами до комп’ютера за порадою))) Знайшов хороший ресурс, де надибав інфу про словники для Kindle (див. тут) , там знайшов українську вікіпедію, та тлумачний словник російської мови, що мене зацікавило, але поряд з тим я ще дуже хотів дістати український тлумачний словник. Та такого ніде не було… Благо, що один мій друг на ти з програмерством, а на цьому сайті було роз’яснено як переводити dsl в mobi, здається правда ці поради не дуже згодилися, але як би там не було, але в мене тепер є тлумачний словник української мови у форматі mobi.
Транслітерація в словнику при пошуку: Аa ааБб bbВв vvГг hhҐґ ggДд ddЕе eeЄє ieieЖж zh zh Зз zzИи yyІі iiЇї iiЙй iiКк kkЛл llМм mmНн nnОо ooПп ppРр rrСс ssТт ttУу uuФф ffХх kh khЦц ts tsЧч ch chШш sh shЩщ shch shchЮю iuЯя iaia
Добром треба ділитися, тому й закачав я його на кілька серваків:

deposit
fileshare

Загалом основне – це подивитися відео з посту, ну і загалом його історію почитати теж бажано. У нашого східного сусіда все не так веселково як би могло здатися на побіжний погляд. Вивільнення з тюрми народів, яке йде поступово, спершу Фінляндія, потім Литва, Латвія, Естонія, тепер Грузія… ну і залишаємося в тюрмі, хоча нібито й заперечуємо це, ще ми і Білорусія… але останнім кому судилося вийти із зони – це сам народ Росії. Бон вояж наші милі тюремщики, се ля ві…

Пост про вирізане антипутінівське відео з ютубу

Потішненьке відео про те як Японія бачить Росію, Україну і Білорусь, але хз ким роблене… правда з гумором і без зайвої патетики…

Щиро захоплююся фіннами. Вони одні з небагатьох, хто був повністю у складі Російської імперії і, використавши події громадянської війни в Росії 1917-1920 рр., здобули свою незалежність і що найважливіше – втримали її, не втрапивши в СРСРівську тюрму народів.
Дуже жаль, бо так як фінни святкують свій день незалежності починаючи з 6 грудня 1917 р., так і ми б могли його святкувати з 22 січня 1918 р., коли був прийнятий 4-й Універсал Центральної Ради, але бездарність і короткозорість керівників соціалістичних партій, надія на зовнішні військово-політичні сили, яким сильна Україна була глибоко до люфи і злочинне небажання співпраці з гетьманським правлінням, що будучи двовекторним все ж досягло значних успіхів в державотворенні в час німецької окупації призвело до того, що ми як останні лохи ведемо хронологію своєї незалежності з 24 серпня 1991 року, після Голодомору і двох масштабних голодів на початку 20-х і кінця 40-х років, після кровопролитної Другої Світової війни, ідіотизму Хрущова, і даунізму Брєжнєва, русифікації й й примітивізації всього українського населення.
Наближаючись до сумного свята – 22 січня – дня Соборності України, злуки УНР та ЗУНР, пустопорожнього акту, який можна порівнювати хіба з присудженням президентом Ющенко Бандері звання героя України, з усвідомленням того, що наступною владою все це буде знівельоване, доводиться скрипіти зубами через надмірну театральність українських діячів, яка діє на шкоду щоденній наполегливій і цільовій праці на благо держави і народу й надіятися, що новий українець майбутнього, якого імовірно вже й іменувати треба буде по іншому, такий собі україно-росіянин, виборе краще місце під сонцем, аніж його попередники.